Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная! Видно, хоч голки збирай. Вийди ж, кохана

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди ж, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай. 

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною —
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею
Стелеться в полi туман.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу:
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — нi вiтру, нi хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.