Любо братці, любо (Українська версія 1919)

Як батько заграє, ворог враз ридає
То є іти до кого молодому козаку
Червоні ліворуч, білії праворуч
А я піду до Батька на гражданськую війну
Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить
Із-за валки лунко, лунко в береги
Вдарили одразу короткі батоги
Батько нахилився, коня у кар'єр
Висікти сволоту, - цівку плечем впер
А першая куля, а першая куля
Порснула по мені, та й спасли ремні
А другая куля, а другая куля
Ранила коня ще засвітла дня
Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить
А третяя куля, а третяя куля
Цілила в мене, - мого коня мине
Як терпець урвався, то не налякать
Тільки дотягнуться, а на смерть начхать

Не сумуйте, Батьку, нічого пенять
Ті, хто виноваті, - вже навіки сплять
А що не владнали, та не домайстрували
Буде того зілля нашим дітям дорубать

Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить

Годі на сьогодні, браття, храбрувать
Коні потомились, хлопці хочуть спать
Нічого не шкода, ні врага-ірода
Шкода тільки волі та й буланого коня

Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить
Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить