Тихо над річкою

Темна нічка гори вкрила
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжно-біла
Гуцул Ксеню в ній впізнав.
Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині
І палкі слова любові
Він до неї промовляв.

Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про свiй жаль.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.

Пролетiло жарке літо,
Гуцул іншу любить скрито,
А гуцулку синьооку
Він в останню нiч прощав.
Черемоша грали хвилі.
Сумували очі сині.
Тільки вітер на соснині
Сумну пісню завивав.

Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про свiй жаль.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.

Я тебе просила щиро:
"Не кохай мене зрадливо".
А ти думав, що можливо
І кохання взяв за жарт.

Гуцулко Ксеню,
Я ж тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про свiй жаль.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.