Пісня про рушник_(музика: Платон Майборода, слова: Андрій Малишко)

Рідна мати моя, ти ночей не доспала
                   І водила мене у поля край села,
                                  І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
                          І рушник вишиваний на щастя дала,
                                  І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
                                І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Песня про рушник (перевод)

Мать родная моя, ты до зорьки вставала
И водила меня на поля из села.
Собрала в путь-дорогу и меня далеко провожала
И расшитый рушник мне на счастье дала.
Собрала в путь-дорогу и меня далеко провожала
И расшитый рушник мне на счастье дала.

Пусть сияет на нем, как весенняя сказка,
В соловьиную ночь расцветающий сад,
И любви материнской улыбается тихая ласка,
И очей твоих синих задумчивый взгляд.
И любви материнской улыбается тихая ласка,
И очей твоих синих задумчивый взгляд.

Я возьму тот рушник, расстелю словно долю,
В тихом шелесте трав, в щебетаньи дубров,
И на вышивке тонкой расцветет все родное до боли -
И разлука, и детство мое, и любовь.
И на вышивке тонкой расцветет все родное до боли -
И разлука, и детство мое, и любовь.