РоздвоєннЯ

Знову по десятому колу ми на одній і тій же любовній драмі.
Знову квитки в перший ряд - і на сцені два актори, а ми почесні глядачі. Вистава для нас і через нас.
Але обставини не на нашу користь. І усім панує час.
Хочеться припинити, зыграти самому....Але завіса піднята, виставу почато!
Ти кохаєш? /так! на бек вокалі/ А чи щасливий ти?
А чи був коли-небудь ти у центрі суєти,
Коли ти кохаєш двох, а тебе кохають двоє?
Коли вибір лиш один, що ж це твориться з тобою?
Один з них вічно в серці, другий вічно в думках,
І обоє мою душу тримають у руках,
Коли спочатку був один, чиєю ти була і будеш,
І не думала, чи потім когось іншого полюбиш,
Раптом наче порух вітру все змінилось,
Почуття того, кого любила, кудись ділось,
Знову б’єшся в стіну, шукаєш двері,
Тобі не треба зірок з неба, не треба феєрії,
Повернись, скажи що любиш, обійми міцніше,
Вимкни грози над нами, і посміхнись миліше,
Ти йдеш від втоми й суму, і вона іде,
Проте і гадки ти не маєш, що за цим гряде,
Приспів:
У всіх сторонах світу,
будь-в якому кутку планети, 
Любов, ти єднаєш кордони, 
й розплітаєш тенета,
Але якщо доводиться ділити небо 
і зраджувати мрії, я дикий птах 
Відпусти мене увись!
Ти знаєш де вона, але не знаєш з ким,
Вона у розпачі ковтає сигаретний дим,
А її друзі поруч, вона ж від них далеко,
Напоказ на обличчі холод, в голові спека,
Тоді немає виходу, потрібні зміни,
Ти опускаєш руки, все безнадійно,
Але не все так просто, знаходиться людина,
Що просто гріє душу, і робиться спокійно,
Як Цезар й Клеопатра,Ромео і Джульєтта, 
все на цікавості духовній, мисленні поета,
Розмови ні про що, потім про щось значиме,
І вже немає суму, захоплення постійне,
Від ядерної фізики аж до підборів – 
Теми захоплень ваших без повторів,
Набридло бути геометром, я стиратиму кути,
Я мрію про майбутнє без таких турбот, а ти?
Приспів:
У всіх сторонах світу,
будь-в якому кутку планети, 
Любов, ти єднаєш кордони, 
й розплітаєш тенета,
Але якщо доводиться ділити небо 
і зраджувати мрії, я дикий птах 
Відпусти мене увись!
А може це не моя вина, що все так сталось,
Й насправді все це випадково трапилось?
Амбіції великого міста – невдалі декорації,
Де повсюду брехня й невдалі провокації,
Де немає щирості, й панують карти Віза,
Де в безробітних за спиною знань валіза,
Ти хочеш вище, ти хочеш полетіти, 
Тобі є що показувати, і є чого хотіти,
Тобі важливе кохання, тобі не все одно
От тільки є лиш два шляхи, третього не дано,
Один гріє долоні, а інший гріє душу,
І обіцянок даних колись ти не порушиш,
Боже, хоч трохи мудрості, і більше такту!
В життєвій драмі чекаєш ти антракту,
Така дилема, обоє знають варіанти,
Твоєму рішенню бракує лиш константи.
Приспів:
У всіх сторонах світу,
будь-в якому кутку планети, 
Любов, ти єднаєш кордони, 
й розплітаєш тенета,
Але якщо доводиться ділити небо 
і зраджувати мрії, я дикий птах 
Відпусти мене увись!
Коли вже воля? хочеш вдихнути вільно!
Відчути успіх, перемогу, бо ти сильна!
Але ж бо ні, свідомість розривається під гнітом правди,
Що завтра: вибір знову, все насправді,
І врешті обираєш, жалкуєш, що зробила,
Але прекрасно знаєш, що жити так несила,
Стираєш третій кут, і ставиш крапку,
Здавалось би, жила собі б в спокої і достатку,
А серце рветься за минулим, себе проклинаєш,
Але що робити з цим достоту ти не знаєш,
Люби, і буде все чудово, це тебе врятує,
Сама з собою розберись, чого тобі бракує,
Роздвоєння не дасть тобі в житті нічого,
Загубиш лиш дорогу ти до щастя свого,
Та пам’ятай: що б не обрав з кохання скарбу,
Сірість буднів вже починає купувати фарби! 
Приспів:
У всіх сторонах світу,
будь-в якому кутку планети, 
Любов, ти єднаєш кордони, 
й розплітаєш тенета,
Але якщо доводиться ділити небо 
і зраджувати мрії, я дикий птах 
Відпусти мене увись!