Ой, віє вітер, віє буйний (ost Поводир)

Віє вітер, віє буйний,
Дуба нагинає,
Сидить козак на могилі
Тай вітру питає.

"Скажи вітре, скажи буйний,
Де козацька доля?
Де фортуна, де надія,
Де козацька і воля?"

Тай йому вітер тай одвічає,
"Знаю - каже - знаю,
Твояжи доля козацькая
В зеленому гаю.

Твоя доля затоптана
Сірими волами."
Ой сів козак тай заплакав
Гіркими сльозами.

Породила мене мати
В зеленому полі,
Дала мені чорні брови,
Та не дала долі.