Журавлями (Павло Нечитайло)

Емігрантам

Журавлями відлітали у вирій
синь горизонту черпали крила
а з собою у торби ховали
жбани-гердани посмішок милих.
Переплутались мамчині коси
з сивиною, з реготом долі
наостанок веселий дощик
позмивав з доріг крихти болю.
А Бабай із Старого міста
в подарунок їм дав валізу 
де лежали пісні й малюнки
з Божих радощів й тихих слізок.
Це нічого, що ви далеко
чи на захід чи схід дорога
вірю я у безмежнім степу
все одно вони сходяться в Бога.

Вже поїхали, ген за містом
впав із гуркотом Віз Великий
в небесах чумаки хрестились
хай не буде цим дітям лиха.
Журавлями відлітали у вирій
синь горизонту черпали крила
а з собою у торби ховали
жбани-гердани посмішок милих.