Років золотих не забувай

Правду кажуть, що в житті усе минає.
Лине час за кроком крок – його не зупинить.
Та я знаю, що байдужих не буває 
В день, коли шкільний дзвінок в останнє задзвенить.
Спогади й надії і юнацькі мрії, сто доріг у житті 
Цей дзвінок тобі відкриє.

Років золотих не забувай,
Тих, що не повернуться ніколи.
Чисті, як ранковий, сніг
Завжди будуть поруч у житті.
Доля понесе за небокрай, 
Пам’ятай поріг своєї школи.
В серці, наче оберіг,
Нашого дитинства роки золоті.

Передай підручник дівчинці маленькій,
Їй тепер ходити в клас, 
Що був колись твоїм.
Та подякуй щиро і вклонись низенько 
Тим, хто вчив тебе в цей час наукам не простим,
Правду говорити, рідний край любити, 
Мрію в серці нести і сміятись і творити.

Років золотих не забувай,
Тих, що не повернуться ніколи.
Чисті, як ранковий, сніг
Завжди будуть поруч у житті.
Доля понесе за небокрай, 
Пам’ятай поріг своєї школи.
В серці, наче оберіг,
Нашого дитинства роки золоті.