Я падаю коли бачу її (автор - Павло Данілевич)

дощ розіб'є пил в моїй чашці
дощ розіб'є всі мої спогади про красунь
всі спогади про моїх красунь

дощ розіб'є нашу нестачу
дощ розіб'є місто на скалки дзеркала

і людина виймає руку з багнюки
і голову перерізає очеретяного кольору хмара
і вода ллється зі стріх у ринви з ринв на землю
але це все — не моє

усе має кінець
історії мають кінець
блискавка проникає через мене і виснажує мене
блискавка чистить мене доки я не зізнаюсь
я боюсь що настане її кінець
блискавка трусить мою оселю
шукаючи кохання
очеретяного кольору хмара байдуже.
і безсила 

завтра — справи
післязавтра
можливо знову блискавки
не врятують машини в місті
не врятує затишна далека лампа у ванній
не врятує гоління
не врятує тепла їжа
нічого не врятує доки 
вона не з'явиться
08.05.12