Прощальний романс

А  я  тебе  кидаю
В  світі  такому  холодному.
Всі  клятви  й  обіцянки
Раптом  упали  в  ціні.
І  тільки  два  слова,
Два  слова  сумління  колотимуть:
Пробачиш  мені?
Моя  мила,  пробачиш  мені?

Пробач  мені,  мила,
Яви  свою  милість,  пробач  мені.
Звільни  мою  душу
Від  того,  що  так  їй  пече.
Тому  ми  й  прощання
Назвали  останнім  побаченням,
Щоб  мати  надію  –
А  раптом  побачимось  ще.

Але  ти  мовчиш.
Головою  печально  похитуєш
І  стук  твоїх  кроків
Відлунює  в  скроні  мої:
"Навіщо  ти  кидаєш  милу,
На-ві-що  ти  ки-да-єш?
Це  ж,  може,  остання  любов,
Тож  не  кидай  її!..."

Останні  вагання
Змиває  і  злизує  злива.
Останніх  благань
Благенькі  блакитні  вогні.
А  я  тебе  кидаю,
Я  тебе  кидаю,  мила,
Мов  круг  рятувальний,
Якого  хтось  кинув  мені.   

Ірванець Олександр