Смерекова хата

Наснились мені рута-м’ята
і скрип криничний журавля,
і смерекова, отча хата,
яку колись покинув я.

Наснився сад у весняним цвіті.
Струнка смерічка край гори.
І найрідніша в цілім світі – 
матуся рідна на дворі.

Смерекова хата, батьківський поріг.
Смерекова хата на крутій горі.
Я прийду до неї коліном припаду.
Грудочку землі святої до вуст прикладу.

Вона як пісня серцю мила,
старенька хата край села.
ЇЇ вогнем війна палила,
але спалити не змогла.

Кришились грізні блискавиці,
і грози падали не раз.
Вона стоїть, немов із криці,
і кожен день чекає нас.

Смерекова хата, батьківський поріг.
Смерекова хата на крутій горі.
Я прийду до неї коліном припаду.
Грудочку землі святої до вуст прикладу.

Спішу до неї, мов лелека,
простори кинувши до ніг.
Несу любов свою здалека,
яку назавжди я зберіг.

Дитячих літ моїх колиска.
Моя порадниця свята!
Вона як доля рідна й близька.
Рідніше їй ніде нема.

Смерекова хата, батьківський поріг.
Смерекова хата на крутій горі.
Я прийду до неї коліном припаду.
Грудочку землі святої до вуст прикладу.

Смерекова хата, батьківський поріг.
Смерекова хата на крутій горі.
Я прийду до неї коліном припаду.
Грудочку землі святої до вуст прикладу.