Де нічка у гуцульській хустці, вмочає косу в потічок

Де нічка у гуцульській хустці, вмочає косу в потічок,
Де зорі висіяні густо горять,неначе сто свічок.
Де серце звеселить трембіта, а очі врода молода,
Я звідти, друзі мої звідти, мої там щастя і жура.

Приспів:
Там,де гори сині, в тесаній хатині доля грає на струні,
З краю, що в смереках бачу всіх здалека, світ видніється мені,
Там потоки-ріки бистрі ніби дикі, наче птахи на порі,
Там гуцулка-мати вийде нас стрічати ще до ранньої зорі.

Ой біла полонинська ватра тебе зігріє і мене,
І вже не варто,вже не варто нам щось пригадувать сумне.
Скажу я іншим без докору, скажу і засвічусь увесь,
Хто в горах дивиться у гору, хто в горах ближчий до небес.