Балада про мальви

Заснули мальви бiля хати,
Iх мiсяць вийшов колихати.
I тiльки мати не засне,
Мати не засне,
Жде вона мене.
 
О, мамо рiдна, ти мене не жди,
Менi в наш дiм нiколи не прийти.
З мойого серця мальва проросла,
I кров'ю зацвiла.

Не плач же, мамо, ти ж бо не одна
Богато мальв насiяла вiйна.
Вони шепочуть для тебе восени:
"Засни, засни, засни, засни..."

У матерiв є любi дiти,
А у моєї - тiльки квiти.
Самотнi мальви (квiти) пiд вiкном,
Мальви (квiти) пiд вікном
Заснули вже давно.

Як зiйде сонце - вийди на порiг,
I люди вклоняться тобi до нiг.
Пройдися полем - мальви буйних лук
Торкнуться твоїх рук.

Життя, як пiсня, що не вiдзвенить,
Я в мальвi знов для тебе буду жить,
Якщо ж я ласку не встигла принести –
Прости, прости, прости, прости..