Гуцулка Ксеня

Темна нічка гори вкрила
              
Полонину всю залила,

А в ній постать сніжно-біла

Гуцул Ксеню в ній впізнав.

Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова ніжні любовні
Він до неї промовляв:

 
Гуцулко Ксеню,

Я тобі на трембіті
 
Лиш одній в цілім світі
 
Розкажу про любов.

Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул іншу любить скрито,
А гуцулку синьооку
Він в останню ніч прощав.

Черемошу грали хвилі
Сумували очі сині
тільки вітер на соснині
Сумно пісню вигравав.

Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.