Рамка Для Сонця

[wow©]

Ми зовсім тут, ми тихо
Ми тихо-непривітні
І вже на своє лихо
Нікому не помітні
Ми всі живемо вкупі,
У ній же й помираєм
Товчемо воду в ступі,
Бо "буде" в нас немає

Так стомлюється серце
І стомлюються ноги
Згорає все і рветься,
Вмирає край дороги
Я далі йти не стану,
Сама собі лишуся
Невже хоч раз дістану
Того, про що молюсь я?

Я зачекаю ранку,
Там сонце близько ходить
Зроблю для нього рамку,
Нехай мене народить
Я в рамці тій залишусь,
Бо гарне з мене сонце
Лиш трохи там потішусь,
А потім піду спати

Не втомлюється серце,
Не втомлюються ноги
Новим життям заб’ється
Потоптана дорога
Я дуже сильна стану,
Сама собі лишуся
Невже хоч раз дістану
Того, про що молюсь я?