(марта-нежность)покохала я до БОЛЮ молодого скрипаля....

Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля.
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.

Покохала, зачарована струною,
Заблукала та мелодія в гаю.
В гай зелений журавлиною весною
Я понесла своє серце скрипалю.

Шла до нього, наче місячна царівна,
Шла до нього, як до березня весна.
І не знала, що ця музика чарівна
Не для мене, а для іньшої луна.

Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля.
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.

Села птица белокрылая на тополь,

Село солнце под вечер за поля,

Полюбила, полюбила я до боли

Молодого, молодого скрипача.

Полюбила, очарована струною,

Заблудилась та мелодия в лесу,

В лес зелёный журавлиною весною

Понесла я своё сердце скрипачу.

Шла к нему я словно лунная царевна,

Шла к нему я, словно к марту весна,

И не знала, что эта музыка волшебная

Не для меня, а для другой звучит.

Села птица белокрылая на тополь,

Село солнце под вечер за поля,

Полюбила, полюбила я до боли

Молодого, молодого скрипача.