Лисичка

Лисичка жила у лісі одна
Ні з ким не дружила крім їжака
Найкращі колєгі де він там вона
Та раптом нізвідки з’явилась біда
І світлий ліс вона накрила
Здригнулась сира земля
Набрала міць проклята сила
Розчавила маленьке немовля
Два серця кричать долю проклинають
І очі горять правди вимагають
Споріднені душі розірвані навік
І недоречний тут пекельний сміх
Хто вірить у мрію її здійснить
Поки надія в душі тремтить
Що треба узяла лисичка руда
І в хащу страшенну чкурнула одна
Де чарівник жив добрий милий
Дідусько міг все і вся
Він повернув малу істоту
Щоб радість в серцях жила
Так дружба єднає, те що розірветься
Так справді буває, лихо все минеться
Їжак і лисичка вже разом і навік
Лунає в лісі їх веселий сміх