Здавалось

Здавалось

Куплет 1:

Куди веде мене життя?
В пустелю хмілю, забуття,
Не був раніше я безглуздим,
Забув про свій чудовий зміст,
Забув місця, в яких я ріс,
Та став нестримним і розпусним.

Я звик до того, що Земля
Не має правди та брехня
Їй безроздільно володіє,
Якщо бажаєш – не бажай,
Коли підкажуть, то хапай
Примару вибору і дії.

Приспів:

І не важливо, що на світі ще живу я,
За кроком крок мене у темряву несе,
Мені здавалось, що свій стан я контролюю,
Але насправді контролює він усе.

Куплет 2:

Ранок і день, сонце пече,
Коло почав нове,
Кілька хвилин – то є ціна
Мрії, мене вона
Наче свічу швидко і вщент
Палить, і не стає
Смислу у тім, щоб розірвать
Коло і не тікать
Знову і знов в це небуття,
Там, де мене нема.

Приспів:

Мені байдуже, що на світі ще живу я,
За кроком крок мене у темряву несе,
І вже здається, що ніщо не контролює
Мої бажання та падіння вниз моє.

Куплет 3:

В середині мене слова,
Хоч їх в тишині ледве чути,
Сказали: «Не бійся тепла,
Воно і в тобі може бути.

Повір у кохання земне,
Повір, адже всі ми кохаєм,
Бо рано чи пізно знайде
Кохання, його хто шукає.»

В собі цілий світ я відкрив:
Бажання, думки і примари…
І сутінки в серці спинив,
Розвіявши сумнівів хмари.

Куплет 4:

Надію свою загубив
Колись, бо зайшов я далеко,
Та себе на думці схопив,
Що досі в душі маю небо.

І рамки, що всюди стоять,
І біль той, що шкодить бажанням,
Залежність від тих, що ще сплять,
Пішли наче тіні світання.

Приспів:

Найголовніше, що живу я ще на світі,
За кроком крок мене до світла шлях несе,
Мені здавалось, що нічого не змінити,
Але змінити можна повністю усе.

Найголовніше, що живу я ще на світі,
За кроком крок мене до світла шлях несе,
Мені здавалось, що нічого не змінити,
Але змінити можна повністю усе.

Усе!
Усе!!!