C'est la vie (Селяві)

Ти і я, одна свіча та чай і час розбитий,
Твоє ім’я завжди я знав, як те,
Що однієї миті ти розтанеш на моїх очах, мов сон.
Рахунок твій, вокзал, перон, прощай.

Се ля ві, це се ля ві, пробач
Я забуваю.
Се ля ві, це се ля ві, не плач
Все відчуваю.

Я не знав, що можна жити так, як птахи з крилами
Плели себе із нас і дах був небом, що живе
У серці кожного із нас давно.
Невже не може бути, як в кіно?

Се ля ві, це се ля ві, пробач
Я забуваю.
Се ля ві, це се ля ві, не плач
Все відчуваю.

По жилах ток...
Неприйнятий дзвінок...
SMS...
Ім’я на букву...