Коломийка

Коло млина ясинина, коло вітрового,
Досталась ми, дівчиноньку, до серденька мого.
Далась мені, дівчиноньку, далась ми принаду,
Далась мені як водоньку з вишневого саду.

Попід сад, попід сад та попід садочки,
Пішла би я на музики, боюся зрадочки.

Співаночки-уляночки, де я вас подію?
В полонині на царині там я вас посію.
Будь хорами вівчарики білі вівці пасти,
Будуть мої співаночки за крисані класти.

– Ой де ти сі, дівчинонько, співанок навчила?
– Як я вранці з Черемошу срібну воду пила.

В полонині веселенько, в полонині файно.
В полонині пасе вівці той леґінь Михайло.
Ти гадаєш леґінику, що як я кохаю,
Я такими леґінями плоти підпираю.

Ти до мене не ходи, не збавляй си ночі.
Я за тебе не піду, бо ми ся не хоче.

Ой на горі, на тамборі сивий бичок кричить.
Вийди, вийди, дівчинонько, бо тя леґінь кличе.
Ой не вийшла дівчинонька, вийшла стара мати.
– А хто хоче дівча взяти най іде до хати.

Ой прийшов я до хатини, казали ми сісти.
Дали мені мати бульбу нелуплену їсти.

Ой дай-дуна, ой дай-дуна, ой дай-дуна-дана,
Я дівчина молоденька, а ще не віддана.
Прийди, прийди, мій миленький, з вечора до мене
Зготовила моя мати пирогів для тебе.

Ой чому ти не прийшов як я говорила?
А у мене цілу нічку свічечка горіла. (2)

Коломия не помия, Коломия – місто.
В Коломиї дівчаточка як пшеничне тісто.
Впаде дощ, впаде дощ на білу березу,
А я свому Іванкові сорочку мережу.

На полиці варениці, а на печі монька.
Я дівчина молоденька, я багацька донька. (2)