Гобелен

Знов наді мною виростає той сон
Він як собор, у ньому я щотижня молюсь
І ти з'являєшся всевишня
Коли вібрує простір в унісон
Серцебиття і темрява колишня
Стискає подих і серед колон
Крихкої тиші б'є у камертон
Стрімке бажання смак дарує вишня

Я прагну поцілунку, 
я тебе зі сну виводжу, юна наречена
Нас огортає сяйво голубе
І опускає течія зелена.

В торкання уст, лякливе і слабке,
Вплітається малюнок гобелена