Давай я навчу тебе поганому

Недоказаний міф у забутому місті
по проспектах і стінах повільно тече
Я ковтаючи дим ти збираючи листя
забуваємо все пам'ятаємо все
Тільки вечір вологий як подих останній
на долоні малює повітряний рай
Щось банальне і тепле бо справді реальне
зашарілий такий непроявлений слайд

Давай я навчу тебе поганому
купатись в вогні водою дихати
і серед зими цвісти тюльпанами
святими до божевілля ликами
тримати вітри зірками гратися
ходити по небу над туманами
в отарі видінь не розчинятися
давай я навчу тебе поганому

Білих клавіш пісні перелізуть на струни
і навіки затягує відстань і час
Мій столичний акцент твої теплі парфуми
у сніги в павутину у сяйво прикрас
Окулярами скрию таємниці дорослі
пригорни мене міцно моя самота
Я ковтаючи дим ти ковтаючи сльози
залишаємось жити в паралельних світах

Давай я навчу тебе поганому
купатись в вогні водою дихати
і серед зими цвісти тюльпанами
святими до божевілля ликами
тримати вітри зірками гратися
ходити по небу над туманами
в отарі видінь не розчинятися
давай я навчу тебе поганому