Мої провини, пробач всі мої образи, Коли я втратила тебе, я все відчула

Останній раз, цей дивний вечір для нас,
Я залишаюсь один, тяжкий напевно час,
Краплі сліз, а серце біль розриває,
Чи ще побачу тебе я себе запитаю.
Твої вуста, твій погляд незабутній,
Мене схопили в полон, і я забув про майбутнє,
Минають дні, все поступово зникає,
Але моє кохання не вмирає,
Якби забути про всі мої бажання і мрії,
Заплющить очі і вмить пригадую дні я,
Коли ще вчора світанок ми зустрічали,
А вже сьогодні життя минає дедалі...

Мої провини, пробач всі мої образи,
Коли я втратила тебе, я все відчула відразу...

Пробач кохана за те, що вже не я проводжаю,
Та знай, тебе лише люблю, лише тебе я кохаю!

Десь на землі там де вітер співає тобі мою пісню,
Руки чужі приголублять тебе, а на серці так тісно,
Десь у вісні я бажаю тобі хай збуваються мрії,
Твої на землі де ніхто вже тебе так як я не зігріє.
Не зігріє.

Своїм життям ми живем, своїм життям, коханням, мріям,
Грієм серце одне одному вогнем, який вже тліє,
Багато слів про кохання в своїх текстах висвітляють,
Але хоч трошки би відчути ті моменти, компл [bad word] 
Відчуття, страждання, страх, самобуття.
І знов тяжка хвилина, знову паузи в диханні,
Коли серце так тремтить, що а ж не чуєш її голосу,
Тільки свої страждання, бути чи не бути,
І от слова, які ти так не хотів чути.

І я завжди розумів – важко буде без тебе,
Але ти будеш моя – бо іншої не треба,
Я не можу позабути твоєї краси,
Причарувати мене могла лиш тільки ти.
Ось так живу без життя, живу й надії не маю,
Чому не я пісні, про щастя співаю,
Чому вже інший тепер чудові квіти дарує,
Під ніжний подих вночі тебе він цілує.

Нове життя розпочнеться, нові турботи,
Ти позабудеш мене, як пісні давньої ноти,
Забудеш давні літа, я знаю

Десь на землі там де вітер співає тобі мою пісню,
Руки чужі приголублять тебе, а на серці так тісно,
Десь у вісні я бажаю тобі хай збуваються мрії,
Твої на землі де ніхто вже тебе так як я не зігріє.
Не зігріє.