Namarie!(Прощай)

Ai ! laurië lantar lassi súrinen,
yéni únótimë ve rámar aldaron !
Yéni ve lintë yuldar avánier
mi oromardi lissë-miruvóreva
Andúnë pella, Vardo tellumar
nu luini yassen tintilar i eleni
ómaryo airetári-lírinen.

Sí man i yulma nin enquantuva ?

An sí Tintallë Varda Oiolossëo
ve fanyar máryat Elentári ortanë
ar ilyë tier undulávë lumbulë
ar sindanóriello caita mornië
i falmalinnar imbë met, ar hísië
untúpa Calaciryo míri oialë.
Sí vanwa ná, Rómello vanwa, Valimar !

Namárië ! Nai hiruvalyë Valimar !
Nai elyë hiruva ! Namárië !

наче золото опадає листя на вітрі,
довгі роки незліченними крилами дерев
довгі роки пройшли як швидкохідні вітрильники
милих оку обріїв у недосяжних залах Заходу,
у блакитних шатах Варди, на яких тремтять зорі
у пісні її голосу, святого і королівського.

Хто зараз наповнить мій келих знову?

Найсвятіша Варда, Королева Зірок
із Вічно-Білої Гори вознесла
свої руки подібно до хмар
затінивши усі шляхи.
і поза Сірим Краєм темрява лежить
на пінистих хвилях між нами,
імла вкриває діаманти Калакір*ї назавжди.
Загублений, загублений для східян Валімар!

Прощай! можливо ви знайдете Валімар.
можливо ви знайдете його. Прощай!