А пам'ятаєш?

Можливо треба було жити як всі, а я хотів інакшим бути завжди. 
Так скучно пливсти по течії .......
Можливо я не дав тобі теплоту і ти не знаєш погляд через фату. Логічно, як можна було з цим жити?

А пам"ятаєш метро нічного Берліна і наші тіні на стінах в місцях щасливих людей?
А пам"ятаєш балкон під небом Мадріда і на трибунах Коліди. Місця щасливих людей...

Тягуча павутина зйомних квартир і дві душі пробиті сотнями дір, так страшно, коли не знаєш, що завтра.
Тепер я оглядаю знаті часи і знаю ціну світлої полоси, не варто шукати винних крім себе.

А пам"ятаєш страшенний шторм на Мальдівах, на фотках ніс обгорілий. Місця щасливих людей.
А пам"ятаєш старий кабак на Бродвеї, цибуля сир із печеня. Місця щасливих людей...

Я на перед ніколи не вивчаю маршрут, мені не важливо, тільки б ти була тут. Все рівно куди нас понесе вітер.
В житті не важливий сигнал GPS, якщо не один ти рюкзак свій несеш, то знайдеш десь таки місце.

А пам"ятаєш, велосипеди в Парижі, і в Зекопало мов лижі. 
Місця щасливих людей.
А пам"ятаєш наш Новий Рік в електричці і Лондон, як на відкритці. Місця щасливих людей.
А пам2ятаєш холодне пиво в Стокгольбах і знову ми було двоє. Місця щасливих людей.
А пам"ятаєш, як я втікав з інститута, щоби з тобою побути.