Нiч яка мiсячна, зоряна ясная, видно, хоч голки збирай

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиноньку в гай.

Ти не лякайся, що босиi нiженьки
Змочиш в холодну росу:
Я тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках вiднесу.

Ти ж не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - нi вiтру, нi хмар:
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, мов жар.

Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Вiн на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.

Небо глибоке, засiяно зорями, -
Що то за божа краса!
Перлами ясними по пiд тополями
Грає краплиста роса.

Нiч яка мiсячна, ясная, зоряна!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиноньку в гай.