Нiч Яка Мiсячна, Зоряна, Ясная

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная! 
Видно, хоч голки збирай. 
Вийди, коханая, працею зморена, 
Хоч на хвилиночку в гай.

Ти не лякайся, що нiженьки босi
Вмочиш в холодну росу: 
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки 
Сам на руках однесу.

Сядем обоє ми тут пiд калиною - 
I над панами я пан! 
Глянь, моя рыбонько, - срiбною хвилею 
Копиться в поле туман.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, 
Тепло - нi вiтру, нi хмар: 
Я пригорну тебе до свого серденька, 
А воно палке, як жар.