Хлопці з лісу (сл. Б.Мельничук, муз. Я.Злонкевич)

Я іду по росі, мов по сльозах
сирітських, вдовиних,
Озивається грім, як відлуння
старих канонад,
І розбурхує пам’ять про тих,
хто за волю загинув, —
Крізь літа очі хлопців 
до мене зорять.

«Сокіл», «Ясний»,
«Стрімкий», «Яворенко» —
Не всі псевда донині розкриті...
Спом’яни, Українонько-ненько, —
то ж хоробрі твої були діти.

Край дороги хрести,
прапори на високих могилах
Жовто-сині, вони
і удень і вночі гомонять.
Та ще більше могил у лісах
безіменно-журливих,
Стільки літ в тих криївках 
герої  лежать.

«Сокіл», «Ясний»,
«Стрімкий», «Яворенко» —
Не всі псевда донині розкриті...
Спом’яни, Українонько-ненько, —
то ж хоробрі твої були діти.

Хто стояв до кінця,
Ви за духом мої побратими,
Вашу пісню за вас
проспіваю й синам передам,
Тільки б наша країна жила 
і цвіла мов калинана добро 
і підступним на зло ворогам.

«Сокіл», «Ясний»,
«Стрімкий», «Яворенко» —
Не всі псевда донині розкриті...
Спом’яни, Українонько-ненько, —
то ж хоробрі твої були діти.
«Сокіл», «Ясний»,
«Стрімкий», «Яворенко» —
Не всі псевда донині розкриті...
Спом’яни, Українонько-ненько, —
то ж хоробрі твої були діти.
То ж хоробрі твої були діти.