Сніжинка

про історію створення пісні читайте на сайті гурту [bad word] /www [bad word] 

1.
Вибач, я так давно тобі не писав,
А тут згадав, коли поглянув на небеса.
Тут справа не в дивах, не у чудесах,
Просто сказати слова надихнула роса.
Ти пам’ятаєш наше дитинство? Як ми бавились?
Ніхто б ніколи не подумав, що ми впадемо вниз.
Перспектива в нас була (але не кар’єра)
У парку чи сквері, осісти б на деревах.
Твоя небачена краса, не те щоб я був за,
Щоб ми були разом, але на різних мостах.
Ми форма атмосферних опадів у всіх містах,
Шестикутні пластинки льоду в когось на вустах.

Розкажи мені казку,
Покажи мені сонця світ.
Нам не страшно, зовсім не страшно,
Полетімо туди, де вітер і сніг

2.
Ми зростали в результаті конденсації вологи,
Хмарина як облога, за прогнозами недовго
Сидіти нам у цій шарувато дощовій хмарі.
Комусь фінал – злива, а нас чарують снігопади.
Я бачив мільярд наших сестер і братів.
І ніколи двох однакових не було серед них.
Нас ніхто не вчив як себе десанту вати,
Жодних репетицій там, у залах, де є мати.
В результаті хтось вподобав як хрустимо під ногами.
Хтось із першими проміннями весни розтанув.
Ми вдвох живі сніжинки. Хіба не чудеса?
Вибач, я так давно тобі не писав.

Розкажи мені казку,
Покажи мені сонця світ.
Нам не страшно, зовсім не страшно,
Полетімо туди, де вітер і сніг