Голодні студенти

Всяка худобинка крихітна
Хоче поїсти зрання.
Добре на шлунок і вигідно
Їжу приймати щодня.
Тут не існують якісь вихідні,
Людоньки, їжте, не будьте дурні!
Божечку милий, як хочеться жерти мені!

В мозок голодний, ображений
Лізе усяка фігня:
Індик там ходить підсмажений,
Бродить варена свиня.
Тягнуться руки до тої свині,
І я засинаю в кошмарному сні...
Боженьку милий, як хочеться їсти мені!

Прийдуть ті часи,
Коли в мене буде кіло ковбаси.
Вона не пошкодить знанням.
Ням-ням-ням-ням-ням-ням-ням!

Я написав Президентові –
Хай він мені відповість:
Як далі жити студентові,
Котрий вже місяць не їсть.
Я його бачив лишень у кіні,
А він мене бачив у капцях в труні.
Боженьку милий, як хочеться жерти мені!

Я у кафе під серветкою
Сирник надкушений вкрав.
Пах він старою шкарпеткою,
Я його тиждень жував.
А потім ще згадував його три дні
І захлинався у власній слині...
Боженьку милий, як хочеться жерти мені!

Прийдуть ті часи,
Коли в мене буде шматок ковбаси.
Вона не пошкодить знанням.
Ням-ням-ням-ням-ням-ням-ням!