Досить!

Біло жовтими пісками замітаю у тебе до очей,
Сіро білими думками колихаю тебе між ночей,
Срібними мелодіями я до тебе йду,
Дикими вітрами я тебе до себе заберу.
Срібно синіми вустами у сні до тебе відлечу,
Білознойними снігами я на тебе упаду,
Підійму піски до неба і тебе із ними піднесу,
Упадеш із них на мене, я тебе у себе відберу.

Ти скажеш: Досить! Попросиш, досить!
Даруй іще мить мені часу,
Я - біль не твоя, я - лиш пустеля,
Що має право на свою історію!
Історію... Історію...

Чорносиніми ночами заморожу тебе у висках,
Білознойними світарками видихну з тебе життя,
Отрую тебе своїми поцілунками дощів,
Спекою згублю я тебе, зливами тебе заллю.

Ти скажеш: Досить! Попросиш, досить!
Даруй іще мить мені часу,
Я - біль не твоя, я - лиш пустеля,
Що має право на свою...
Ти скажеш: Досить! Попросиш, досить! |
Даруй іще мить мені часу,            |
Я - біль не твоя, я - лиш пустеля,   |
Що має право на свою історію!        |
Історію... Історію... Історію...     | (2)

Досить!