Троянди на пероні

музика Анатолія Горчинського
слова Олександра Богачука

На пероні, на люднім пероні,
де при розлуках і зустрічах плачуть,
хтось розсипав троянди червоні
і, здається, ніхто їх не бачить.

А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.

У моїм серці чи то обіль, чи то смуток.
Не стрічаєш мене ти сьогодні.
Хтось дарує комусь поцілунок,
А хтось топче троянди червоні.

А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.

На пероні, на тихім пероні
вже не чути далекого стуку.
Хтось розсипав троянди червоні:
чи то зустріч свою, чи розлуку…

А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.

А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.