Забудеш

Слова Вадима Крищенка

Вже відгоріли айстри у саду,
Кленове листя золотом облито.
А я іду по стежиці іду,
Яку стоптало наше спільне літо.

Я знаю ти не вернешся уже,
Бо наші долі ніби розкололись,
Але для чого пам"ять береже
Твоє тепло і твій привітний голос.

Приспів:
Забудеш. Запитують трави сумні
Забудеш. Питає із вирію птах,
А серце не може сказати, що ні,
А серце не вміє сказати, що так.

Я не шукаю на чиїй вині,
Те що стежина не простлалась далі,
Але здається вже тепер мені,
Що ми зміняли радість на  печалі.

І загубили ніжність молоду
В словах гарячих і несамовитих
Я знов іду, чого я знов іду
По стежці де ходило наше літо.

Приспів.