Сонце

Сонце пече, річка тече, 
Влітку на вулиці так гаряче! 
Бо сонце пече, річка тече, 
Влітку на вулиці так гаряче!...

Гаряче, гаряче, гаряче...

А від Різдва майже півроку прожито... 
І десь за містом вже колоситься жито, 
Тим житом весь простір вкрито – 
Це наше літо. 
Над жовтим житом нависає блакитно 
Небо прозоре – всміхається привітно. 
Це небо пухнастими хмарами забито, 
Бо це нашеліто. 
І я раптово щось у грудях відчуваю, 
Полізу вгору – на все горло заспіваю! 

Сонце пече, річка тече, 
Влітку на вулиці так гаряче! 
Бо сонце пече, річка тече, 
Влітку на вулиці так гаряче!...

А потім раптом дощ піде несамовито – 
Рясний, немов з відра, дрібний, як через сито. 
І гримне грім – потужно, лунко, сердито – 
Таке вже наше літо... 
Та випадково дощ подружиться із вітром, 
І підуть разом, і блукатимуть світом. 
А нам залишиться гарячим привітом 
Тільки наше літо. 
І знову в грудях щось приємне відчуваю, 
І знову лізу вгору, знову заспіваю! 

Сонце пече, річка тече, 
Влітку на вулиці так гаряче! 
Бо сонце пече, річка тече, 
Влітку на вулиці так гаряче!...